Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З. Й. Красовицького

Адреса:

м. Суми, вул. 20 років Перемоги, 15

Мікроспорія

Назва  мікозу  пов’язана з тим, що його збудник (гриб мікроспорум) утворює численні  дрібні спори. Мікроспорія  являється  найбільш частим  із трихомікозів  і  одним  із найбільш заразних грибкових захворювань. В  народі захворювання має назву стригучий  або кошачий  лишай.

Захворювання частіше  зустрічається  весною та  восени в  період виплоду кошенят та  цуценят.

Хто може  захворіти  на  мікроспорію?

Хворіють переважно діти, в  тому  числі немовлята,  проте  найчастіше школярі  до 15 років. Це  пов’язано з найбільш тісним контактом  дітей  з тваринами, часто бродячими, та  особливостями дитячої шкіри. Захворіти  можуть і дорослі, частіше  жінки.

Як  можна  заразитися  мікроспорією?

Серед збудників мікроспорії – мікроспорумів існує 2 основні  різновидності, що паразитують  у  людини  та  тварин. Так  званий «іржавий» мікроспорум являється  антропофільним, тобто, викликає захворювання  тільки  у  людини, і  не  передається  тваринам.

Інша  різновидність  – пухнатий або кошачий мікроспорум паразитує в  основному  на котах, рідше  на  собаках. Зараження  в  цьому  випадку  проходить  спочатку  від тварини, а  потім  від людини  до людини: до іншої тварини.

Заразитись  даним  мікозом  можливо і  через речі,  на  які  попали лусочки, кірочки, шерсть  хворої тварини (наприклад, на  диван, килими, ковдру, постільну  білизну, м’які  іграшки, тощо). Люди  можуть заразитись один від одного при користуванні спільними гребінцями, шарфами, одягом, рушниками та  іншими предметами. Оскільки  гриби дуже  контагіозні то  можуть викликати епідемічні  вогнища  мікроспорії в дитячих колективах.

Як  проявляється  захворювання?

Гриби  уражують  гладку  шкіру,  волосся і, надзвичайно рідко, нігті. Інкубаційний  період 8-12 днів – для  зоонозної (тваринної) різновидності і  1-1,5  місяця – для  антропонозної різновидності.

На  гладкій  шкірі  (на місці попадання  грибу) з’являються червоні  плями  поодинокі чи  множинні, добре  окресленої круглої форми від 0,2 до 2,5 см і  більші. В центрі  плями  блідніші, по краям мають  трохи  підвищений валик червоного кольору з кірочками  та  дуже  дрібними  міхурцями. Інколи плями  мають вигляд концентричних кілець  одне  в  одному, їх може  бути  декілька, частіше  така картина  характерна  для  антропонозного гриба, що передається  від людини  до людини.

Висипання  можуть  бути як  на  тулубі та  кінцівках, так і  на  обличчі і  на  голові.

Якщо не  лікуватись, то висипань стає  дедалі  більше, вони  можуть зливатись між собою.

При  ураженні  волосистої частини голови картина  дещо інша. Переважно є одна  велика  та  декілька  дрібних плям  з лущенням, білуватими «пеньками» волосин, які  обламані  на висоті  3-6 мм (до 8 мм) над рівнем  шкіри.  Все  це  має вигляд «лисинок». Обломки волосин мають сіро-білі чохлики, що складаються  із множинних спорів. Частіше  плями  мають  розміщення на  межі із гладкою шкірою. (Можуть уражуватись  брови,  вії) якщо інфікування  від людини, та по всій  голові- інфікування  від тварини.

Якщо інфікування  відбулося від тварини, то перебіг захворювання більш гострий, може  з’явитись нагноювання та  болючість на  волосистій  частині  голови,   підвищення  температури.

Чи  можна  дізнатися від кого відбулося  зараження?

Для  цього навіть при  типовій  клініці зажди  проводиться  лабораторне  дослідження. При  ураженні  волосистої частини  голови беруть  пеньки  уражених  волосин, які  легко видаляються, при  цьому  виявляють  численні спори, які більше  охоплюють кореневу  частину волосся. Захворювання  підтверджують люмінесцентною лампою Вуда. При  освітленні голови  хворого на  мікроспорію уражене волосся світиться  яскраво-зеленим  кольором  (фосфорне світіння), яскравість при зоонозній  формі більша  ніж при антропонозній. При  цьому  можна виявити  ділянки ураження на  ранніх стадіях, коли  ще  вони  не  видні клінічно,  при поодиноких ураженних волосинах.

Із плям,  розміщених на  гладкій  шкірі, зішкрябують  лусочки  для  мікроскопії, це  дає змогу  визначити мікроспорія  це  чи ні. А  для  точного визначення виду  мікроспоруму – кошачий  чи антропонозний, потім  беруть  додатково матеріал для  бакпосіву. Через певний час  гриб дає характерний для  того чи іншого виду  ріст.  Це  важливо  знати  для  проведення протиепідемічних заходів.

Як  позбутися  захворювання?

Лікування потрібно проводити  тільки  в мікологічних кабінетах чи у лікаря-дерматолога. Тільки  спеціаліст  може визначити  як  краще  лікуватися  в  тому  чи іншому випадку, бо лікування проявів  на  волосистій  частині  голови чи  на  глакій  шкірі має свої особливості.  При  лікуванні висипань  на  гладкій  шкірі  необхідно точно притримуватись  рекомендацій  лікаря, тому  що при  їх недотриманні  гриб швидко поширюється  на  пушкові волосинки, які  є на  шкірі  і  тоді лікуваня  значно довше  і складніше.

Нерідкі  випадки  самолікування, які  в  «кращому»  випадку призводять  до поширення   процесу  та  затягування   лікування, в  гіршому  до виникнення  ускладнень  та  рубців  на  шкірі, інфікування оточуючих.

Зникнення  клінічних проявів на  шкірі ще  не  означає вилікування. Нерідко на  шкірі  вже  важко знайти і  визначити  де  була   плямка,  а  гриб деякий  час  може  зберігатись у  пушкових волосинках, щоб потім знову проявитись  численними  висипаннями та інфікувати  оточуючих. Щоб запобігти  цьому  у  дерматолога  як  під час  лікування так  і  після нього проводиться контрольне лабораторне  дослідження неодноразово.Терміни  лікування індивідуальні, але  не  менші  від 2-х тижнів, навіть найсучаснішими  ліками. Ніякі  палені  газети, варені  цибулі, препарати з оцту тощо, які  часом  застосовують при  самолікуванні, не  дають  надійного вилікування, так  само як і неправильно застосовані  медичні  препарати без урахування індивідуального підходу.

Чи  можна  запобігти  зараженню?

В більшості  випадків  можна запобігти  зараженню. Для  цього потрібно не  підбирати  та  не  гратися  з бродячими собаками та  котами, ретельно мити  руки після  вулиці, слідкувати  за  одягом. Всі  члени  сім’ї повинні  мати  окремі  рушники. А коли виникла  підозра на  наявність  захворювання – не  пробувати  лікуватися  самому, а  одразу  звернутися  за  допомогою до лікаря, це  дасть  змогу не  захворіти іншим  членам  сім’ї. Якщо в  сім’ї з’явилася  хвора на  мікроспорію людина, то необхідно у  відповідності з рекомендаціями  лікаря привести  протиепідемічні  заходи  в   квартирі для  запобігання  передачі  інфекції через предмети  та  одяг.

Що робити, якщо  домашній  кіт чи собака захворіли  на  мікроспорію?

Домашні  тварини – це наші  молодші друзі, так  само  як  і  ми вони можуть опинитися  у  біді та  захворіти. Не  можна   зраджувати  друзів, викидати  їх на вулицю тільки  через те, що вони  захворіли. Їх  треба  лікувати. Тепер  це  робиться  дуже  швидко та  недорого. У  ветеринарних лікарів та  ветаптеках є спеціальні вакцини, двох ін’єкцій  яких вистачить, щоб вилікувати  тварину. Краще звичайно обстежити тварину та  проконсультувати у  спеціаліста.

Часто буває,  що зовнішніх ознак не  видно, через густу  шерсть, проте  тварина  може бути   джерелом інфекції, через що обов’язково  треба  її пролікувати. Не мало, на жаль, серед нас  є людей, з черствою душею, що викидають хворих тварин на вулицю, які  потім  є розповсюджувачами  мікроспорії як  серед дітей,  так  і  серед інших тварин.  Якщо тварина непотрібна, її краще  залишити  у  ветлікарні. Доцільно людям, які  заводять тварин  дбати  про те, щоб небажаного виплоду не було, вчасно проводити стерилізацію тим самим попереджувати наявність  великої кількості  бродячих котів  та  собак, які  потім являються  розповсюджувачами різноманітних інфекцій.