Вульвовагініт: запалення вульви (вульвіт) і слизової оболонки піхви (вагініт)

Запальні захворювання статевої сфери у дівчаток трапляються досить часто і впливають на стан здоров’я майбутньої жінки, її дітородну функцію. Найчастіше у дівчаток трапляються вульвовагініти, які зустрічається переважно в дівчаток. Цей запальний процес посідає одне з провідних місць в структурі гінекологічних захворювань дітей. Вульвовагініт, за відсутності своєчасної діагностики та правильного лікування, може мати доволі серйозні віддалені наслідки і стати причиною безпліддя.

Серед дівчаток, у яких найчастіше виявляють вульвовагініт, більшість молодші 10 років, оскільки серед  причин виникнення інфекційного захворювання можуть бути не лише мікроорганізми, а й імунобіолоґічні властивості організму дівчинки. Сприяти виникненню цих захворювань можуть ендогенні фактори-анемія, цукровий діабет, ексудативний діатез, пієлонефрит, цистит, ентеробіоз, важливим чинником є наявність різноманітних подразників — термічних (холодових чи теплових), хімічних, механічних (потрапляння сторонніх предметів у піхву, мастурбація), грубі порушення гігієни.

За етіологією розрізняють неінфекційні вульвовагініти: механічні (стороннє тіло, мастурбація); хімічні, термічні, алергічні, лікарські, аліментарні, гельмінтозні. Інфекційні вульвовагініти: бактеріальні (стафілокок, ентерокок, гемолітичний стрептокок, клостридії, клебсієли, вульгарний протей, синьогнійна паличка, хламідіїта ін.) трихомонадні, грибкові, вірусні, гонорейні.

Також за характером – спричинені супутніми захворюваннями: неінфекційними захворюваннями (ожиріння, ексудативний діатез, захворювання крові, цукровий діабет, захворювання нирок, серця, печінки, ендокринної системи, порушення обміну та інш.). А також спричинені інфекційними захворюваннями (скарлатина, дифтерія, грип, отит, тонзиліт, пієлонефрит, ГРВІ, інтоксикація, хронічна екстрагенітальна інфекція, захворювання ЛОР-органів та сечовивідних шляхів, тощо).

Вульвовагініт може мати перебіг  гострий, підгострий та рецидивуючий.

При появі вульвовагініту діти скаржаться на відчуття печії після сечовипускання, свербіння і біль у ділянці статевих органів в спокої  та під час ходьби. Загальний стан дітей майже не змінюється. Огляд зовнішніх статевих органів виявляє набряк, гіперемію в ділянці зовнішніх статевих органів, іноді розчухи, а також наявність виділень, характер яких може бути різноманітним — водянисті, гнійні, серозно-гнійні, рясні або помірні, постійні або періодичні в залежності від гостроти перебігу. Особливо рясні виявлення з домішкою крові і неприємним запахом відмічаються при наявності сторонніх предметів у піхві.

Тривале хронічне протікання вульвовагініту в дівчаток може привести до утворення щільних зрощень малих статевих губ (сінехій), що може утруднювати статеве життя в майбутньому, створювати проблеми з сечовипусканням та в період появи менструації. З появою виділень із піхви варто звернутися до лікаря-гінеколога. При своєчасному лікуванні прогноз сприятливий. Для попередження вульвовагініту в дитячому віці рекомендується проведення загальоздоровчих заходів, лікування вогнищ хронічної інфекції, дотримання особистої гігієни (дитина повинна мати окремий рушник та мочалку, дотримуватись правил гігієни інших предметів догляду за дитиною).

Хронічний вульвовагініт є вогнищем інфекції в організмі дівчинки, що підриває її імунну систему, підвищує чутливість до інших патогенних впливів. Тому при появі вищезгаданих симптомів самолікування недопустиме і необхідно звернутися до лікаря для уточнення причини вульвовагініту, а отже і правильного та своєчасного лікування.